В цих країнах консалтингова діяльність активно розвивалася в 50-і роки і була практично закрита в пізніший період. Це пояснюється монополізацією виробництва і виключенням конкуренції на внутрішньому ринку.
Була сформована широка мережа науково-дослідних, проектний-конструкторських і технологічних служб, які знижували необхідність залучення зовнішніх консультантів.
В кінці 60-х – початку 70-х років почали з’являтися нові консалтингові фірми. Традиційно вони створювалися на базі університетів або інститутів підвищення кваліфікації, потім консультуванням за проектом зайнялися багато госпрозрахункових науково-дослідних і проектний-конструкторських організацій.
В кінці 70-х років почали створюватися спеціалізовані консалтингові фірми у вигляді малих підприємств. Перш за все, вони отримали розвиток у ВНР, де вже на початку 70-х років намітилася тенденція до диференціації організаційних структур. Декілька пізніше такі фірми почали розвиватися в НРБ, ПНР, ЧССР і СРСР.
Окрім національних консалтингових фірм, створювалися спільні підприємства за участю зарубіжного капіталу. Також створювалися фірми при громадських організаціях – науково-технічних суспільствах, союзах.
В Народній Республіці Болгарії проблеми управлінського консультування почали розроблятися в середині 60-х років. У 1968 р. було створено спеціальне бюро під назвою “Вивчення і консультації” при Центрі по вдосконаленню керівних кадрів [4]. Методичну підтримку подав проект Міжнародної організації праці.
Вперше в штатному розкладі з’явилися посади консультант і старший консультант. У 1971 р. бюро увійшло до складу Академії суспільних наук і соціального управління при Центральному Комітеті Болгарської комуністичної партії.
В 1979 р. в Болгарії затверджена ухвала Ради Міністрів “Про ухвалення Правил залучення консультантів і позаштатних співробітників в області науково-технічного прогресу”. Ці Правила були першим нормативним документом в соціалістичних країнах, що регламентує консалтингову діяльність.
Державні реформи позитивно вплинули на розвиток консалтингу. Розширення самостійності економічних суб’єктів і значна децентралізація рішення соціально-економічних питань створили умови для виникнення інституційних форм консультування.
Причинами цього був перехід від командно-адміністративної системи управління до непрямого управління по законах ринкової економіки.
В Польщі з 1982 р. відповідно до розпоряджень Правітельства ПНР активізувалася консалтингова діяльність в різних формах на місцях. З’явилися нові організаційні форми консалтингу: спеціалізовані державні фірми, кооперативні і приватні установи.
діяльність, консультант, консультування, організація,- Історія становлення консалтингу
- Порівняльний аналіз розвитку консалтингу в Україні і за кордоном
- Отже підведемо підсумок в чому ж відмінність українських консультантів по управлінню від західних консультантів
- Визначення поняття Управлінське консультування
- Характеристики консультантів
Pages: 1 2